ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ УЧНІВ 7 КЛАСУ

ЦІКАВІ ТВАРИНИ

НАЙНЕБЕЗПЕЧНІШІ ТВАРИНИ ПЛАНЕТИ

1. Морська оса

На вигляд це звичайна медуза, але дуже отруйна. Рибалки, в чиї мережі потрапляє така "рибка", остерігаються використовувати ці мережі повторно- можна запросто загриміти до лікарні, настільки сильна отрута, що виділяється медузою. Морська оса цілком здатна вбити людину, якщо знайдеться необережний, бажаючий помацати щупальця небезпечного створіння.

2. Білий ведмідь.

Він є однією з самих небезпечних тварин. У зоопарку вони здаються дуже гарними і милими тваринами. А на волі йому не складе великої праці наздогнати людини - і немає ні якого шансу втекти. Білий ведмідь - один з найбільших сухопутних великих хижаків нашої планети. Він веде одиночний спосіб життя. 50 років тому були введені заходи, спрямовані на збереження цієї тварини. З тих пір він став агресивним і постійно навідується до людей.

3. Крокодил.

Ці тварини вважаються найнебезпечнішими хижаками. І буде велике горе якщо людина переплутає крокодила з плаваючою колодою. У крокодила найсильніші щелепи в природі. Вони не вміють жувати - відразу розривають і проковтують їжу. У них 60 зубів і на протязі всього життя вони можуть відрощувати нові. Вони можуть прожити в середньому до 50 - 60 років.

4. Лев.

Власне, цар звірів ніколи не був мирним кошеням, ні за яких умов лев не може бути домашнім улюбленцем. По "Діскавері" частенько розповідають, наскільки ліниві ці величні звірі. Судіть самі, які вони ледачі.

5. Бждола.

Всі ми чули вислів "працьовитий, як бджола". А чи чув хто-небудь вираз "небезпечний, як бджола"? Ні? Але ж крім звичайних медоносних бджіл є бджоли-вбивці, які живуть у Південній, Центральній та Північній Америці.

6. Москіти.

Смертельно небезпечних тварюк назвали - москіти. Більшість укусів москітів змусять вас випробувати свербіж. Однак самки є переносниками паразитів, які можуть викликати важкі інфекційні захворювання. Від хвороб цих комах, щорічно вмирає близько двох мільйонів людей.

7. Слон.

Складно уявити, але через напади слонів гине понад 600 осіб щорічно. До речі, наляканий або розлючений слон може розвивати швидкість до 65 км/год, тобто цілком здатний наздогнати автомобіль, що їде по пересіченій місцевості.

8. Бегемот.

Вони належать до найбільш небезпечних африканських тварин. На перший погляд вони здаються повільними, НЕ поворотними, і з цього їх не бояться ні звірі ні люди. А між іншим розсерджений бегемот може атакувати слона або людину і не тільки затоптати, а й розірвати своїми зубами. Бегемоти зазвичай травоїдні, але були випадки що вони поїдали м'ясо. Благодушні на вид, але за рік вони вбивають дуже багато людей.

9. Скорпіон. 

Ці членистоногі надзвичайно поширені по всій планеті, особливо по 49-1 паралелі. Звичайно, є безліч видів скорпіонів - найнебезпечнішим вважається чорний товстохвостий скорпіон, здатний вбити верблюда, не кажучи вже про людину. Більше 5 тисяч людських смертей на рік - ціна, яку платить людина за сусідство з цією твариною.

10. Змії.

Власне, тут і говорити нічого - всі ми знаємо, наскільки небезпечні отруйні змії, що вбивають в цілому по 100 тисяч чоловік щороку.

ТИП КИШКОВОПОРОЖНИННІ

ВЛАСТИВІ ОЗНАКИ ТИПУ:

1. Двохшаровість – гідроїдні поліпи за своєю організацією подібні на гаструлу – зародкову стадію багатоклітинних тварин. Мішкоподібне тіло складається з двох шарів – ектодерми та ентодерми – розділених тонкою неклітинною мезоглією. Рот, що веде в кишкову порожнину, відповідає бластопору.
2. Радіальна симетрія тіла – сформувалась у зв’язку з прикріпленим та малорухливим способом життя у водному середовищі.
3. Відсутність справжніх тканин – до складу зовнішнього та внутрішнього шарів кишковопорожнинних, крім коралових поліпів, входять декілька видів клітин, різноманітних за будовою та функціями, що вони виконують; ектодерма утворена епітеліально-мускульними, жалкими, проміжними, статевими та нервовими клітинами, а ентодерма – залозистими і травними клітинами. Отже, більшість процесів життєдіяльності кишковопорожнинних проходять на клітинному рівні.
4. Наявність недиференційованих вставних клітин, які активно поділяються, а потім уже здатні диференціюватися на всі типи клітин, що наявні в тілі кишковопорожнинних, тому цим пояснюється велика їхня здатність до регенерації.
5. Дифузний, розсіяний тип будови нервової системи, яка забезпечує відносно повільне здійснення тільки простих рефлексів.
6. Змішаний тип травлення, яке розпочинається в кишковій порожнині, як у більшості багатоклітинних тварин, а закінчується внутрішньоклітинно, як у протистів.
7. Наявність поруч із статевим розмноженням нестатевого, у вигляді брунькування, яке не властиве іншим багатоклітинним тваринам.
8. Існування деяких морських форм кишковопорожнинних у двох життєвих формах: прикріпленими до субстрату та вільноплаваючими планктонними організмами, але при цьому план будови не змінюється. Чергування форм супроводжується зміною способів розмноження, після запліднення розвивається планктонна двошарова личинка – планула. Все це нагадує розвиток із метаморфозом.

 МЕДУЗА КОРЕНЕРОТ

 МЕДУЗА ФІЗАЛІЯ

 ГІДРА ПРІСНОВОДНА

АКТИНІЯ

СИДЯЧА МЕДУЗА

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛОСКИХ, ПЕРВИННОПОРОЖНИННИХ І КІЛЬЧАСТИХ ЧЕРВІВ.

№	ОЗНАКИ	ТИП ПЛОСКІ ЧЕРВИ (Plathelminthes)	ТИП ПЕРВИННОПОРОЖНИННІ ЧЕРВИ (Nemathelminthes)	ТИП КІЛЬЧАСТІ ЧЕРВИ (Annelida)
1	Кількість видів	12 500	20 000 (припускають існування від 100 000 до 1 000 000 невідо-мих видів)	17 000
2	Розміри	Від 0,1 мм (моногенеї) до 30 м (Полігонопорус гігантікус)	Від 0,04 мм (коловертки) до 8,4 м (плацентонема гігантісіма)	Від 0,5 мм до 2,5-3,6 м (Мегалосколідес аустраліе)
3	Тіло	Несегементоване.   Плоске	Несегментоване. Овальне	Сегментоване.Овальне
4	Порожнина   тіла	Відсутня	Первинна порожнина тіла (протоцель)	Вторинна порожнина тіла (целом)
5	Шкірно-м’язовий мішок	Епітелій і три шари м’язів: кільцеві, поздовжні та спинно-черевні. У паразитів є кутикула	Кутикула, гіподерма (багато-ядерний епітелій, в якому зникли межі між клітинами),   поздовжні м’язи	Кутикула, одношаровий епітелій і два шари м’язів: кільцеві та поздовжні м’язи>6
6	Травна система	Передня і середня кишка, анальний отвір відсутній	Наскрізна, складається з передньої, середньої та задньої кишки	Наскрізна (передня, середня і задня кишка), більш диференційована
7	Дихальна система	Відсутня	Відсутня	З’являються зябра
8	Кровоносна   система	Відсутня	Відсутня	Замкнена, є кров і гемо-глобін
9	Видільна система	Протонефридії	Протонефридії або шкірні залози	Метанефридії
10	Нервова система	Парний мозковий ганглій і три пари нервових стовбурів	Навкологлоткове кільце і 1-6 нервових стовбурів, що відхо-дять від нього	Навкологлоткове кільце і черевний нервовий ланцюг
11	Статева система	Переважно гермафродити	Переважно роздільностатеві	Роздільностатеві та гермафродити
12	Основні класи	Війчасті черви, сисуни, стьожкові черви	Круглі черви, коловертки, волосоголовці	Малощетинкові черви, багатощетинкові черви,

ЦІКАВА ІНФОРМАЦІЯ ПРО КЛАС РАКОПОДІБНИХ

Ракоподібні — велика група членистоногих (краби, омари, рак широкопалий, креветки і криль, та ін.

1. В даний час відомо більше 73000 видів ракоподібних.

 2. Багато ракоподібних вживаються людиною в їжу, особливо велике споживання креветок. Такі ракоподібні, як веслоногі рачки і криль, можливо, володіють найбільшою біомасою серед всіх тварин на планеті. Вони є найважливішою ланкою харчових ланцюгів.

 3. Найдрібнішою серед ракоподібних вважається водяна блоха з роду Alonella розміром менше 0,25 мм у довжину. Вона мешкає у водах Великобританії.

 4. Довгожитель серед ракоподібних — американський омар (Homarus americanus) Найбільші представники цього виду живуть до 50 років.

 5. До середини 19 століття омари вважалися їжею американських бідняків, використовувалися як добриво і приманка для риби. Але потім інтерес гурманів до цих ракоподібних став швидко зростати, і тепер омари — визнаний делікатес. Цікаво те, що смачніші омари з м’яким панциром коштують дешевше особин з жорстким панциром, м’ясо яких вже не таке ніжне. Це пов’язано з тим, що м’якотілих омарів можна перевозити на великі відстані, а покуштувати можна тільки в районах безпосереднього вилову.

 6. Найбільшим з усіх ракоподібних (але не найважчим за вагою) вважається «гігантський морський павук» (Macrocheira kaempfen), якого називають «крабом на ходулях». Він зустрічається в глибоководних місцях на південно-східному узбережжі Японії. Дорослі представники цього виду зазвичай мають розміри 254 на 305 мм, а розмах їх клешнів коливається від 2,43 до 2,74 м. Однак були, що не підтвердилися дані про розмах клешнів до 5,79 м. Один з представників важив 18,6 кг, а розмах його клешнів дорівнював 3,69 м.

7. Найбільша креветка у світі — чорна тигрова. Представники цього виду досягають 36 сантиметрів в довжину і ваги 650 грамів! Як правило, самки важать більше, ніж самці.

 8. Висушені яйця (ікра) морської креветки можуть зберігатися роками, але як тільки потрапляють у воду, «вилуплюються» через кілька годин.

 9. Краби дуже агресивні по відношенню один до одного. Самці часто б’ються за право володіти самкою. Здатними до розмноження краби стають у віці 8-10 років. 10. Зуби краба знаходяться в шлунку. Якщо краб позбудеться клешні, то він здатний відростити нову. Правда вона буде дрібнішою за розміром і не буде такою ж красивою як перша.

Тема: Загальна характеристика Типу Хордові.

Імперія Клітинні

Н/Царство Еукаріот

Царство Тварини

П/Царство Багатоклітинні

Тип Хордові

Тип Хордові об'єднує три підтипи.

Підтип І. Безчерепні – найбільш примітивні із сучасних хордових, дуже мало відрізняються від своїх предків, спільних для них і для хребетних. Безчерепні – це хордові тварини, характерною ознакою яких є збереження хорди і нервової трубки впродовж усього життя. У цих тварин немає черепа та будь-яких зачатків хребців.

Підтип II. Личинкохордові, або покривники, які суттєво відрізняються від типових хордових і мають їх ознаки лише в личинковій стадіії.

Підтип III. Черепні, або Хребетні, найбільш високоорганізовані хордові, що перейшли до активного способу живлення. У процесі їх еволюції значно вдосконалилися головний мозок, органи чуттів, кровоносна та інші системи.

ТИП ХОРДОВІ (CHORDATA)

Підтип 1. Безчерепні (Асгапіа)

Клас Ланцетники, або Головохордові (Amphioxi, Cephalochordata)

Підтип 2. Личинкохордові, або покривники (Urochordata, Tunicata)

Клас Апендикулярії (Appendiculariae)

Клас Асцидії (Ascidiae)

Клас Сальпи (Salpae)

Підтип 3. Черепні, або Хребетні (Craniata, Vertebrata)

Група Анамнії (Anamnia) – первинноводні, нижчі хребетні, хребетні без зародкових оболонок.

Надклас Круглороті (Cyclostomata)

Клас Міноги

Клас Міксини

Надклас Риби (Pisces)

Клас Хрящові риби (Chondrichthyes)

Клас Кісткові риби (Osteoichthyes)

Надклас Наземні четвероногі (Tetrapoda)

Клас Земноводні (Amphibia)

Група Амніоти (Amпiota) – первинноназемні, вищі хребетні, хребетні із зародковими оболонками

Клас Плазуни (Reptilia)

Клас Птахи (Aves)

Клас Ссавці (Mammalia, Theria)

Хордові – це багатоклітинні вториннопорожнинні двобічносиметричні тришарові тварини, які на ранніх стадіях або протягом усього життя мають хорду. Тип Хордові за кількістю видів, яка перевищує 41 тис. у світі, (в Україні – близько 750) становить майже 3% загальної кількості видів усіх тварин. Ці тварини поширені по всій земній кулі і заселяють воду (ланцетники, хрящові та кісткові риби, земноводні), поверхню суші, товщу ґрунту, повітря (плазуни, птахи, ссавці). Хордові тварини мають ряд ознак.

Ознаки, які дістались хордовим від безхребетних тварин

1. Багатоклітинність (складаються з диференційованих клітин, які об'єднуються в тканини, органи, системи органів).

2. Вториннопорожнинність (наявний целом, який втратив свою головну опірну функцію, але зберіг захисне значення, зменшуючи небезпеку пошкодження внутрішніх органів при рухах).

3. Двобічносиметричність (тіло хордових можна поділити серединною площиною на дві половини, які є ніби дзеркальним відображенням одна одної).

4. Тришаровість (під час зародкового розвитку у них закладаються три зародкових листки: екто-, ендо- і мезодерма).

Ознаки хордових, які властиві лише їм

1. Наявність хорди. Хорда – внутрішній осьовий скелет, пружний еластичний тяж, що проходить уздовж усього тіла і є його віссю. Розвивається цей утвір з ендодерми, у нижчих хордових (ланцетник, деякі риби) зберігається все життя, а у вищих замінюється на хребет.

2. Нервова система трубчастого типу. Нервова трубка має ектодермальне походження, розташовується над хордою і має невроцель – внутрішню порожнину. Передній відділ нервової трубки майже в усіх хордових тварин потовщується, утворюючи головний мозок.

3. Травна трубка під хордою. Основними відділами є передня, середня і задня кишка.

4. Наявність зябрових щілин. Це два ряди отворів, що пронизують передній відділ кишки – глотку і з'єднують її порожнину із зовнішнім середовищем. Зяброві щілини зберігаються в нижчих хордових усе життя. У вищих – є лише в зародковій стадії і впродовж ембріогенезу заростають або перетворюються в слухові кісточки та під'язиковий скелет.

5. Серце – у черевній частині тіла, під хордою і травною трубкою. У ланцетника серця немає, його замінює скоротлива черевна аорта. У всіх інших серце є і може мати 2-4 камери.

6. Органи виділення – нирки. Ці органи виділення є видозміненими метанефридіями.

7. Шкіра є покривною системою, яка складається з двох шарів: епітелію і власне дерми. У шкірі розвинені залози.

8. Нейрула як стадія ембріонального розвитку з'являється, оскільки відбувається закладка нервової трубки в складі осьового комплексу органів.

Додатковий матеріал до практичної роботи №5
Порівняння будови скелетів хребетних тварин.

Опорно-рухова система риб

Скелет риб виконує захисну функцію і слугує місцем прикріплення м’язів. В одних риб скелет побудований виключно з хрящової тканини (Клас Хрящові риби), в інших у скелеті є й кісткова тканина (Клас Кісткові риби). У більшості дорослих риб хорда частково чи повністю заміщена хребцями. Скелет риби складається з черепа, хребта та скелета плавців. Череп утворений великою кількістю кісток, які здебільшого нерухомо з’єднані між собою. Рухливо сполучається з черепом нижня щелепа, що дає змогу тварині активно захоплювати здобич. Череп захищає головний мозок. До складу черепа входять і зяброві дуги, на яких розміщені зябра. Зовні зябра прикриті кістками зябрової кришки. Хребет складається з хребців. Кожен хребець має тіло і дуги. Отвори верхніх дуг, накладаючись один на один, утворюють хребтовий канал, усередині якого розташований спинний мозок. У хребті риб є лише два відділи: тулубовий і хвостовий. До тулубових хребців прикріплені ребра, хвостові хребці ребер не мають. Скелет плавців – це кісткові промені. А скелет парних плавців (грудних і черевних) включає ще й пояси кінцівок. До їхніх кісток приєднуються м’язи, що рухають плавці. Мускулатура краще розвинена на спинному боці тіла й у хвостовому відділі. М’язи тулуба мають вигляд широких поздовжніх стрічок, є й особливі м’язи, які рухають щелепи, зяброві кришки та плавці.

1 – череп; 2 – скелет спинного плавця; 3 – хребет; 4 – скелет хвостового плавця; 5 – скелет анального плавця; 6 – ребра; 7 – скелет черевного плавця; 8 – плечовий пояс; 9 – зяброва кришка

Опорно-рухова система амфібій

У зв'язку з виходом на сушу у земноводних ускладнилась будова скелета. У ньому розрізняють скелет голови, тулуба і кінцівок. Череп переважно хрящовий, але складається з меншої кількості кісток, ніж череп риб. Хребет диференційований на 4 відділи: шийний, тулубний, крижовий і хвостовий. У шийному відділі є один хребець. За допомогою двох потиличних виростів череп з'єднується з шийним відділом хребта, що забезпечує рухливість голови у вертикальній площині. Число тулубових хребців різне (від 7 до 100), а крижовий хребець один. У хвостовому відділі хребців багато (у хвостатих), або вони зрослися в одну хвостову кістку (у безхвостих). Скелет кінцівок складається зі скелета   вільних кінцівок і скелета їхніх поясів. Передні кінцівки утворені кістками плеча, передпліччя та кисті,   а задні — кістками стегна, гомілки та стопи. Відділи кінцівок рухомо з'єднуються між собою за допомогою суглобів. У більшості земноводних стопа має по 5 пальців. У безхвостих земноводних пальці стопи з'єднуються між собою плавальною перетинкою, що забезпечує їхнє пересування у воді. У зв'язку з великим навантаженням на кінцівки значного розвитку досягають пояси кінцівок. Пояс передніх кінцівок   утворений парними кістками: лопатками, воронячими кістками та ключицями. Воронячі кістки з'єднуються з грудиною. Грудної клітки у земноводних немає. Пояс задніх кінцівок утворений парними кістками: сідничними, клубовими та лобковими. Він кріпиться: до крижового відділу хребта, утвореного одним хребцем. Однак у будові як самих кінцівок, так і їхніх поясів у земноводних є примітивні ознаки: неповне окостеніння поясів; відсутність зв'язку плечового пояса з осьовим скелетом; розташування плеча і стегна паралельно до поверхні землі. У зв'язку з ускладненням рухів у земноводних, порівняно з рибами, м'язи більш диференційовані. Добре розвинені м'язи вільних кінцівок та їх поясів.

Опорно-рухова система рептилій

У скелеті розрізняють скелет голови (череп), тулуба (хребет) і кінцівок (скелет поясів та вільних кінцівок). Порівняно із земноводними, у плазунів відбулися прогресивні зміни у скелеті. Хребет складається з 5 відділів: шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового. Шийний відділ утворений різною кількістю (але не менше 8) рухомо з'єднаних між собою хребців. Череп за допомогою одного потиличного виросту з'єднується з шийним відділом хребта, що забезпечує рухливість голови у вертикальній площині. Перший шийний хребець має вигляд кільця і може обертатися навколо зубоподібного відростка другого шийного хребця, що дає їм змогу повертати голову в різні боки. У плазунів до хребців грудного відділу прикріплюються ребра, які, з'єднуючись із грудиною, утворюють грудну клітку (крім змій, у яких вони закінчуються вільно). Грудна клітка захищає внутрішні органи, бере участь в актах вдиху і видиху, підсилює опорну функцію кінцівок. Парні кінцівки складаються з трьох основних частин (передня — з плеча, передпліччя та кисті; задня — зі стегна, гомілки та стопи). Відділи кінцівок рухомо з'єднуються між собою за допомогою суглобів. У більшості плазунів кисть і стопа мають по 5 пальців. М'язи у плазунів більш диференційовані, ніж у земноводних. Добре розвинені жувальні м'язи, що приводять у рух щелепи, а також м'язи шиї, кінцівок. Розвинулись міжреберні м'язи, що забезпечують рухи грудної клітки.

1 – череп; 2 – шийний відділ; 3 – грудний відділ; 4 – поперековий відділ; 5 – крижовий відділ; 6 – хвостовий відділ; 7 – пояс передніх кінцівок; 8– пояс задніх кінцівок

Опорно-рухова система птахів

Скелет птахів легкий і міцний. Його легкість зумовлена тонкістю та пневматичністю (наявність великих повітряних порожнин) кісток; міцність — зростанням окремих кісток між собою та вмістом значної кількості неорганічних солей. Череп птахів має більший, ніж у плазунів, об'єм мозкової частини та великі очні впадини. Кістки черепа тонкі, повністю зрослися між собою. Хребет складається з 5 відділів: шийного, грудного, поперекового, крижового і хвостового. Усі хребці, крім шийних, з'єднані нерухомо. Голова рухомо сполучається з шиєю, і птахи можуть повертати її на 130° і більше. Завдяки цьому можливі складні і швидкі рухи голови під час захоплювання здобичі, побудови гнізда, чищення оперення тощо. Грудні хребці зрослися між собою. Від них відходять ребра, які нижнім кінцем прикріплюються до грудини. Грудні хребці, ребра і грудина утворюють грудну клітку. На грудині більшості птахів розвинений кіль, до якого прикріплюються м'язи, що приводять у рух крила. На відміну від плазунів, у птахів останній грудний хребець, усі поперекові, крижові і перші хвостові хребці зростаються, утворюючи складні крижі. Це створює міцну опору для ніг і забезпечує нерухомість тулубового відділу осьового скелета, що важливо при польоті. Хвостовий відділ утворений кількома рухомо з'єднаними хребцями і куприковою кісткою. Куприкова кістка утворюється шляхом зростання останніх хвостових хребців. Пояс передніх кінцівок складається з парних воронячих кісток, лопаток і вилочки. Вилочка — результат зростання двох ключиць. До неї прикріплюються підключичні м'язи, які піднімають крило. Скелет передніх кінцівок має такі ж відділи, як і в інших наземних хребетних: плече, передпліччя, кисть. Кисть має лише 3 недорозвинені пальці. Пояс задніх кінцівок — таз — утворений трьома парами тазових кісток, що зрослися між собою та зі складними крижами. Скелет задніх кінцівок складається зі стегнової кістки; двох кісток гомілки, що зрослися; цівки, утвореної частиною зрослих кісток стопи; кісток пальців. Три пальці у більшості птахів спрямовані вперед, один — назад. М'язи у птахів більш диференційовані і краще розвинені, ніж у плазунів. Найбільшого розвитку досягли великі грудні (опускають крило) і підключичні м'язи (піднімають крило). Добре розвинені м'язи задніх кінцівок та шиї.

1 – череп; 2 – шийний відділ; 3 – грудний, поперековий, крижовий відділи; 4 – хвостовий відділ; 5 – ребра з відростками; 6 – грудина; 7 – кіль; 8 – вилочка; 9 – воронова кістка; 10 – лопатка; 11 – плече; 12 – передпліччя; 13 – кисть; 14 – тазові кістки; 15 – стегно; 16 – гомілка; 17 – цівка; 18 – пальці

Опорно-рухова система ссавців

Скелет за багатьма ознаками подібний до скелетів інших хребетних тварин. Він поділяється на череп, хребет, скелет парних кінцівок. Череп складається з меншої, ніж у плазунів, кількості кісток: частина їх зростається між собою під час розвитку зародка. Мозкова коробка черепа розвинена краще, що пов'язано з великим об'ємом головного мозку. У хребті чітко виділено 5 відділів: шийний, грудний, поперековий, крижовий і хвостовий. У шийному відділіхребта завжди 7 хребців. В інших відділах хребта кількість хребців різна. Грудний відділ хребта та ребра утворюють грудну клітку. Усі хребці, за винятком крижових і більшості хвостових, сполучаються між собою рухомо. Крижові хребці та, у більшості випадків, 2 хвостових хребці зростаються, утворюючи єдину кістку — крижі. Пояс передніх кінцівок складається здебільшого з 2 пар кісток (лопаток і ключиць), тазовий — з 3 пар (сідничних, лобкових і клубових). Скелет кінцівок має типову для наземних тварин будову, але кількість пальців може бути різною (від 5 до 1). У ссавців складна система м'язів, що забезпечує різні рухи. Найрозвинутіші м'язи кінцівок. Характерною ознакою ссавців є наявність м'язової перегородки — діафрагми,що відділяє грудну порожнину від черевної, а також особливої підшкірної мускулатури, що бере участь у терморегуляції, забезпечує міміку (у приматів). Порожнина тіла поділена куполоподібною діафрагмою на грудну і черевну частини. У грудній порожнині знаходяться серце і легені, у черевній — шлунок, кишечник, печінка, нирки та інші органи.

1 – череп; 2 – шийний відділ; 3 – грудний відділ; 4 – поперековий відділ; 5 – таз; 6 – хвостовий відділ; 7 – лопатка; 8 – ребра; 9 – передні кінцівки; 10 – задні кінцівки